Abstract

У статті розглядаються проблеми просторового взаємозв'язку домашнього і політичного світів. Автор зупиняється на теоретико-методологічному підході Е. Гуссерля, який має евристичну цінність для дослідження феномену життєвого світу. Використовується феноменологічна інтерпретація типів історичності Е. Гуссерля в семантиці поділу соціального простору на своє і чуже. Аналізуються відмінності в утворенні домашнього і чужого світів. Показано, що кожна культурна група сформована на фундаменті стійкої культурної матриці. Симетричність культурних відмінностей у рамках "батьківського поля" дає основу для розуміння, розсуває кордони і розширює горизонти домашнього світу. Діалог подано як продуктивну стратегію толерантної комунікації. Вивчення ідентичності необхідне для розуміння особливостей діалогу культур в умовах політичного конфлікту