Ancient critics reproached Xenocrates for beginning his work on the dialectic with a discussion of voice, and until now the question why he did so has never been systematically explored. Neither do we know why Xenocrates counted syllables, as Plutarch reports, and how he arrived at such an implausibly high number. In the first part of this paper, I show that Xenocrates’ interest in voice was suggested by Plato’s discussion of letters in his later dialogues, such as the Theatetus, the (...) Sophist, the Statesman, and the Philebus. Second, a fragment from Sextus attributed to Xenocrates confirms that Xenocrates allowed for various ‘levels’ of elements, and that explains why Theuth’s method, recommended in the Philebus, is applied to syllables. Finally, I address the very possibility of knowing the actual number of syllables and words, and address some of the problems connected to the reconstruction of the mathematical argument. (shrink)

This paper offers a reconstruction of Xenocrates’ theory of indivisibles which would not commit him to the idea of ‘jerky motion’ criticized by Aristotle in Physica VI, yet would perfectly square with Plato’s Timaeus, the basis of Xenocrates’ canon. Relying on Alexander’s, Porphyry’s, and Themistius’s accounts of his theory, as well on a detailed analysis of De lineis insecabilibus, I suggest that Xenocrates’ minima, contrary to what Aristotle implies, are not to be understood as more or less stable particulars, like (...) tiny chunks of matter, moving about or leaping in physical space from point A to point B. Yet Xenocrates’ minima do remain ‘physical’ and ‘corporeal’ in a more Platonic sense of these words, not presupposing any kind of leaping, jumping, or jerking. This explains why Xenocrates associated the sensible realm with one of the three Fates, namely Clotho. (shrink)

Стаття присвячена визначенню ролі людського розуму у формуванні техносфери крізь призьму еволюційної теорії Чарльза Дарвіна. У статті порівнюється еволюційна теорія з процесом формування культурної оболонки планети, біологічний світ зі світом ідей. Автор намагається показати їх тотожність шляхом виявлення механізмів, що беруть участь у розробці технологічних артефактів. Особлива увага приділяється поняттю формування так званих "мемів" - одиниць культурної інформації.

У статті автор ставить перед собою завдання проаналізувати таке достатньо складне та суперечливе явище, як розвиток техніки в сучасному світі та вплив цього процесу на життя людини ХХІ сторіччя. Розглядаються інтерпретації феномену техніки таких видатних учених як М. Гайдеґґер, Х. Ортеґа-і-Ґассет, Е. Тоффлер та ін. Узагальнюючи їхній науковий доробок, автор намагається розробити "панацею" для збереження людиною власної природи, звільнення її свідомості від надмірної "технократизації".