No one is surprised anymore by the dialogue between Buddhism and Western science, which develops the foundations of cognitive and contemplative sciences. But there have been requests for reflection on the results achieved, or even for a strategy for analytical research of the Buddhist East, which brings this dialogue to the philosophical level. And this level of discussion is, in fact, the dialogue between Buddhism and Western philosophy, which requires a new discourse that should be built on their common ground. (...) And the first question that arises against this background is how to focus attention on the philosophical aspect of Buddhism, which orientalists usually call “Buddhist philosophy”. Thus, realizing the beginning of the dialogue between Buddhist and Western philosophies, we are faced with the need to take the next, but already conscious step in the direction of this discussion. In order to make this step confident, we need to know where and how to start, and what key subjects we can rely on. Therefore, in an effort to find possible warnings against gross mistakes in such discussions, we sought the help of Western experts in the field of Buddhist studies by reading their works and talking to them. One of the well-known scholars is Professor Jan Westerhoff, who kindly agreed to give me an interview and answer some questions: whether there is a Buddhist philosophy; what are the approaches and stages of its research; what are the peculiarities of using the terms of Western philosophy in these studies; what can be the criterion for the best reading of traditional Buddhist texts; what can such a discussion give to contemporary Western philosophy, etc. This interview was not intended to be a conceptual deepening of either Buddhist or Western philosophy; we only tried to identify key questions that could start a dialog between them in the right direction. (shrink)

Калачакра-тантра в тибето-буддійській традиції – це доктрина часу, яка є основою не лише для певних релігійних практик, а й для буддійських природничих наук (астрономо-астрології та алхіміо-медецини). Стаття присвячена послідовному огляду основних досліджень вчення Калачакри як в межах самої традиції (починаючи з Х ст., коли Калачакра з’явилась в буддійському просторі Індії в якості тантричного вчення), так і на заході (починаючи з XVII ст., коли інформація про культову сторону Калачакри та про пов’язані з нею буддійські науки фрагментарно почала просочуватися в інтелектуальний простір (...) Європи), що умовно можна розподілити на дві гілки студій: апологетичних та критичних, відповідно. В апологетичних студіях було зафіксовано відображення певних періодів еволюції практики Калачакра-тантри та визначено її приналежність до групи вищих тантр ваджраяни. У критичних студіях, з метою з’ясувати культурний та філософський масштаб вчення, було виокремлено декілька головних напрямів дослідження вчення Калачакри: космологічний, астрономо-астрологічний, алхімічно-медичний, есхатологічний, релігійно-ритуальний та тибетологічний. У результаті такого підходу до історіографії Калачакра-тантри було виявлено, що наразі ці дві гілки студій, наближаючись одна до одної, досягли певної межі, за якою може відкритися новий рівень дослідження вчення, що, своєю чергою, підживить діалог буддизму з наукою, де Калачакра-тантрі, яка балансує між фізикою та метафізикою, може бути відведена ключова роль. (shrink)

Review of Westerhoff, J.. The Golden Age of Indian Buddhist Philosophy. Oxford: Oxford University Press.

Review of Kuzminski, A. (2021). Pyrrhonian Buddhism: A Philosophical Reconstruction. London & New York: Routledge.

Review of Douglas S. Duckworth (2019). Tibetan Buddhist Philosophy of Mind and Nature. Oxford: Oxford University Press.