Abstract

У статті розкрито уявлення св. Августина про іманентний і трансцендентний зміст страху й визначено його місце в уявленій світобудові та значення в індивідуальному процесі реалізації універсальних форм - у спасінні. Виявлено, що в доктрині отця церкви страх має три види і є дієвим елементом світобудови. Його спроможність трансформувати світоглядну уяву первісно залежить від вільного вибору людини. А символізм й ієрархічність дали змогу створити теократичний взірець ідеального соціально-політичного порядку й використовувати страх як знаряддя "нагляду" за всім, що потенційно загрожує безпеці колективного спасіння