Abstract

В статті аналізується специфіка концептуального переосмислення етико-релігійних поглядів Сьорена К’єркегора Мерольдом Вестфалом в контексті сучасності, зокрема і в контексті його полеміки з традиційним постмоденістським світоглядом. Розглядається ідейний та методологічний вплив данського мислителя на становлення та розвиток екзистенціальної теології та екзистенціальної етики М. Вестфаля. Досліджується запропонована Вестфальом концепція «релігійності C», в якій примат практичного фактично спирається на віру, яка інтерпретується ним, вслід за К’єркеґором, як чеснота, але не в якості інтелектуальної чесноти, а в якості чесноти моральної. Доводиться, що найголовнішим для М. Вестфаля у к’єркеґорівській екзистенціальній діалектиці любові є примат милосердя.