Abstract

У статті досліджується проблема порушення їстівних заборон, зокрема табу на антропофагію. Вона розкривається у перспективі діалектики бажання. Йдеться про своєрідний їстівний код, що конституює людяність. Показано характер зсуву від родових їстівних табу, які спрямовані на зберігання і відтворенні людства як виду, до сучасних ексцесів канібалізму. Зазначено, що лише виключення легітимує антропофагію, натомість цивілізаційне виключення виключення відкриває людяність як таку, конституюючи загальнолюдську заборону / відразу. Спираючись на діалектику бажання О. Кожева, виведено антропологічний поворот і показано трансформацію суб’єкт-об’єктного відношення у суб’єкт-суб’єктне, в основу якої покладено культурно-антропологічний принцип їстівного виключення. Встановлено, що культурні прояви сучасного канібалізму, які є трансгресіями біополітичного закону, принципово відрізняються від архаїчних.