Abstract

У статті автор досліджує релігійні мотиви смислового ядра радянської ідентичності і пропонує розглядати радянський атеїзм як певну форму релігії. Обґрунтовано, що створення СРСР супроводжувалось конструюванням культурної традиції, яка відповідала запитам різних народів; були сформульовані вимоги до "радянської культури і радянської людини". Цю культурну традицію, реалізовану в радянській практиці, пропонується розуміти як нову артикуляцію "російської ідеї". Характерним інструментом її впровадження була атеїстична ідеологія. Показано, що радянська держава попри все прагнула стати єдиним джерелом відповідей на фундаментальні запитання "хто ми?", "що ми будуємо?" і "як цього досягти?" і щонайперше замінити в цій площині церкву. Автор визначає, що комплекс дій, завдяки яким державні органи намагались досягти такої мети, полягав, по-перше, в антирелігійній пропаганді, переслідуванні релігійних діячів і знищенні храмів; по-друге, у заміні релігійних свят світськими; по-третє, в абсолютизації ролі Вождя у формуванні радянської атеїстичної релігії, як творця кінцевих смислів; по-четверте, визначенні сакральних місць для формулювання постулатів радянського способу життя.