Abstract

Розвідка присвячена висвітленню поняття політичної ідентичності через комплекс понять: архетипи колективного несвідомого, міф, символ, політичне, політичний дискурс. Доведено, що межі політичного простору окреслюються межами визнання імперативів онтологічного міфу, межами становлення й підтримки переконань у необхідності підкорятися цим імперативам як єдиним можливим засобам відновлення буття суспільства і людини. Розглянуто варіанти домінування одного або декількох онтологічних міфів. Висвітлено умови формування універсальної парадигми політичного, що примирює й поєднує всі верстви, перетворюючи їх на суб'єктів політики. Такою парадигмою автор уважає парадигму демократії