Abstract

У статті порушено тему специфіки процесу інституціалізації наукових досягнень Ін с ти- туту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, передусім здобутків «Київської філософ- ської школи» другої половини ХХ — початку ХХІ століття, в сучасних освітніх практиках українських вишів на прикладі Київського національного університету імені Тараса Шев чен- ка. Відзначення у 2021-му 75-річчя заснування Інституту як, спільно зі згаданим вишем, головного осередку «Київської філософської школи», вкотре унаочнює їхню роль як чільного суб’єкта інституціалізації української національної філософської традиції пізньомодерного часу. Один із найвідоміших тепер інноваційних академічних гуманітарних проєктів і перших моделей відкритого суспільства в УРСР, Інститут філософії був головним вітчизняним учасником світового філософського життя за «холодної війни» і став в Україні центром роз- витку філософської спільноти. Показовим прикладом запровадження нових освітніх прак- тик у класичних вишах України за умов диджиталізації вітчизняної вищої освіти під час постання ґлобального мережевого суспільства є поєднання високого науково-освітнього по- тенціалу Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України й постання на цих засадах філософських това- риств та стартапів. У центрі діяльності одного з найвідоміших із них — Студентського товариства усної історії філософії — є започатковане в проєкті «Усні історії філософів» Т. Чай ки реконструювання наукових біографій творців «Київської філософської школи» в кон- тексті розроблення усної історії філософії як альтернативного історико-філософсько го під- ходу / джерела / жанру.