Abstract

У статті на основі аналізу широкого кола джерел та літератури, досліджено процес становлення та розвитку як дослідника античної філософської думки мовознавця та педагога з Полтавщини І. Я. Чаленка, талановитого вченого, непересічної особистості, що потрапила в жорна історичних подій першої половини ХХ століття. Його життя, праця та наукова спадщина надають можливість наочно побачити, що становило підґрунтя для розвитку тогочасної філософської думки в Україні, як формувалися та на що спрямовувалися філософські погляди в умовах безперервних ідеологічних змін та що в такій ситуації визначало збереження базових основ української філософії. Наукові праці І. Я. Чаленка, які за радянських часів з ідеологічних міркувань вилучалися з книгосховищ і знищувалися, містять багато шарів інформації та оригінальних наукових висновків, що надає можливість не лише зарахувати І. Я. Чаленка до кола відомих свого часу на Полтавщині та за її межами фахівців у галузі філософії та її історії, але й наголосити на необхідності приділення більш пильної уваги до наукового доробку діячів освіти (філософів, істориків, філологів та ін.), які мешкали та працювали не у великих університетських центрах, таких, як Харків, Київ, Одеса, а в невеликих містах, де тоді також розвивалися освіта і наука. Звернено увагу на те, що в 1918 р. І. Я. Чаленко, який тоді обіймав посаду директора учительської семінарії, водночас брав активну участь у створенні Українського університету в Полтаві, читав лекції з філософії студентам його історико-філологічного факультету. До 1927 р. він викладав курси філософії, новітньої філософії, філософії історії, загальнонаукової методології, логіки, історії педагогіки в різних навчальних закладах міста. У 1921 р. його було обрано секретарем новоутвореного Полтавського інституту народної освіти. З 1920 р. він – голова педради Полтавської педагогічної школи імені М. Драгоманова. У 1925 р., коли, внаслідок тогочасних освітніх реформ педагогічну школу було реорганізовано й перетворено на Полтавський педтехнікум, І. Я. Чаленко став його директором. За різноманітні «компрометуючі», з точки зору радянського режиму, зв’язки та проукраїнські настрої з початком процесів переслідування української інтелігенції в 1927 р. І. Я. Чаленка було в адміністративному порядку вислано з Полтавщини, а в 1937 р. – фізично знищено. Наголошено, що доля вченого склалася так само, як і доля багатьох представників національної інтелігенції, які в умовах ідеологічного тиску з боку тоталітарної держави зберігали та примножували загальнолюдські та національні культурні надбання.