В статті розглядається стан міжконфесійного спілкування в Україні, наявні діалогові майданчики, які тривалий час створювалися стихійно, а тепер виростають до певної мережі. Виокремлюються 5 типів міжконфесійних діалогів, зокрема міжконфесійно-колегіальні, конфесійноміжконфесійні, громадянсько-міжконфесійні, інтелектуально-просвітницькі – міжконфесійні, зовнішньо інспіровані – міжконфесійні; аналізуються їх ефективність, виходячи з мети діалогу, тематики, мови, методологічних підходів, критеріїв до правил ведення і суб’єктів, запрошених до діалогу. Наводяться рекомендації щодо успішності міжконфесійного діалогу в Україні в умовах війни.

Сучасне українське суспільство розшароване не лише економічно, соціально, професійно, інформаційно, територіально, політично, історично, але й світоглядно та досвідно. Чи є щось, що сьогодні об’єднує Україну? Є. Це – сучасність як сукупність культурно-цивілізаційних факторів та дійсність як сукупність доленосних подій. Кількості й інтенсивності доленосних для України подій за останні 3 роки – від 22 листопада 2013року, цебто першого протесту проти непідписання асоціації з ЄС - предостатньо. Ще не час підводити підсумки, перманентна криза йде, йде війна, маємо багато втрат, але ми вже (...) зробила свій вибір. (shrink)

Релігія як соціально-духовний феномен у своєму функціональному прояві реагує на різні потреби людини, задовольняючи при цьому насамперед ті її духовні потреби, які не може задовольнити будь-який інший суспільний феномен. Релігія разом з тим постає як певна якісна визначеність, що характеризує іманентні цьому суспільному феномену здатності і можливості задовольняти життєві потреби людини, релігійних спільнот і соціуму, допомагаючи віруючій людині в осягненні внутрішньої сутності світу в його трансцендентних координатах, постаючи «нормативно-змістовою квінтесенцією досвіду» подолання страждань, життєвих негараздів, а також сприяє усвідомленню смислу й (...) значення земного життя віруючою особистістю в перспективі «останньої реальності». (shrink)

Анотація. В статті аналізується те, яким чином академічні релігієзнавці поєднують фахову компетенцію та громадську діяльність. Академічне релігієзнавство є стратегічною галуззю гуманітарних наук, що практичними наслідками теоретичних здобутків сприяє налагодженню порозуміння в поліконфесійному та полісвітоглядному суспільному контексті. Українські академічні релігієзнавці водночас є науковцями теоретиками та громадянами сучасної України. Тому вони часто продовжують фахову науково-пізнавальну діяльність просвітницько-громадською. З’ясовується, як, керуючись принципом наукової притомності й водночас громадянської причетності, сучасні українські академічні релігієзнавці впливають на суспільну дійсність засобом своєї громадської діяльності. Залишаючись науковцями-теоретиками, але водночас (...) будучи активними громадянами, включеними в епіцентр дійсності сучасної України, українські академічні релігієзнавці прагнуть не лише міркувати та висловлюватись, але й діяти відповідально і перед науковою, і перед громадянською спільнотою з метою досягнення позитивних практичних наслідків своїх професійних здобутків. Запропоновано класифікувати громадську діяльність академічних релігієзнавців за критеріями а) колективності-індивідуальності – УАР та індивідуальна дія; б) цільової зорієнтованості – різні цільові групи та рівні від місцевого до міжнародного; в) сфери суспільного буття – просвіта та дія в різних напрямках; г) якісні характеристики: чи використання фахових знань у громадській діяльності чи фахова діяльність на користь громаді. Релігієзнавча фахова компетенція сприяє відповідальній громадській діяльності, створює умови для позитивного впливу на розвиток міжконфесійних відносин в поліконфесійній сучасній Україні, на формування розвиненої громадянської спільноти, у якій релігійні суб’єкти є дієвими й впливовими акторами, а не “заручниками процесів” чи “факторами для врахування”. Тож українські академічні релігієзнавці і своєю фаховою діяльністю у її предметній та просвітницькій зорієнтованості, і своєю громадською дією, опертою на фахову компетенцію, включені в сучасні суспільно-громадянські процеси, причетні до таких. (shrink)

У статті аналізується світоглядне функціонування церков в подіях сучасної України. Досліджується риторика та діяльність церковних інституцій, на основі чого виокремлюється 3-х рівні сприйняття дійсності 1) глобальний 2) «русскоміровський» 3) український. Дається характерника кожного з них.

У статті здійснений аналіз подій, які відбувалися в Україні на межі 2013–2014 рр. і які отримали назву Революції Гідності. Автори доводять, що ця революція стала об’єднуючим чинником українських церков та релігійних організацій, своєрідним виявом християнського екуменізму та міжрелігійного порозуміння, які солідарно виступили проти злочинної влади, за свободу і незалежність України, за гідність кожного українця.

Коли ми звертаємось до наукового доробку Н.С. Гаврілової, то нашу увагу привертає той факт, що всі теми, у яких вона здійснювала наукові пошуки, мали ознаку “сучасності”. Це стосується щонайперше теми її дисертаційного дослідження - “Релігійна свідомість сучасного студентства в контексті світоглядного плюралізму ” та наукової монографії. Безумовно, вибір теми кандидатського дослідження значною мірою і на довгий час детермінує будь-які наукові пошуки та міркування дослідника, який ніби потрапляє у зачароване коло специфічного предметнометодологічного тяжіння. Та сучасність не випадково ознаменувала собою науковий доробок (...) цього молодого релігієзнавця. (shrink)

Безпосередня зануреність в доленосну для України подію Майдану давала можливість прискіпливо тримати свідомість на пульсі її перебігу й водночас сприяла критичному осмисленню її інформаційного відображення. У назві нашої книги «Майдан і Церква: хроніка подій та експертна оцінка» зафіксовано проблемний стрижень, на який нами нанизувалися всі ілюстративні документи та експертні оцінки: співпричетність Майдану і Церкви - такої релігійної спільноти, що формується відповідно до духовних потреб і запитів громадянського суспільства та стає його невід’ємним рівноправним суб’єктом.

На 85-му році 23 червня пішов з життя відомий в наукових і богословських колах вітчизняний філософ, релігієзнавець-атеїст Євграф Каленикович Дулуман. Народився він 6 січня 1928 року в селі Велика Бокова Любашівського району Одеської області. Зазнав злиднів голодомору 1932-1933 рр., негод років окупації, напівсирітство. Квартирування священника вплинуло на долю юнака: закінчивши школу, він пішов до Одеської духовної семінарії. Опісля здобув вищу богословську та вищу світську освіту - Московська духовна академія, Одеський кредитно-економічний інститут та філософський факультет Київського університету ім. Тараса Шевченка.

Анотація. У статті увагу зосереджено на тому, чи доречно дефініювати поняття «Український світ» з врахуванням дійсної ситуації та наявності в сучасній Україні різних конфесій, що можуть самовизначатись варіативно. Українські академічні релігієзнавці вже звертались до теми «Українського світу» та ситуативно застосовували цей термін в своїх попередніх розвідках. Але осмислюючи позначуване ним, науковці усвідомили, що сам термін «Український світ» потребує більш чіткого визначення. Адже трапляються випадки, коли самому терміну відмовляють в автономності, в наявності у нього дійсного змісту, вважаючи його дзеркальним відображенням «Русского (...) міра». Так само є спроби спростувати дійсність предмету, цим терміном позначуваного. Також є актуальною і проблема усвідомлення «українського світу» релігійними суб’єктами поліконфесійної України, адже деякі з них визначаються в інших світоглядних парадигмах, з інтерпретації яких «Український світ» може й не сприйматись очевидністю. Тому автори ретельніше окреслюють обсяг та зміст поняття «Український світ» в релігійних вимірах. Стаття задовольняє пізнавальну потребу в системному релігієзнавчому аналізі, завдяки якому вдається з’ясувати, яким чином співвідносяться релігійні та конфесійні суб’єкти з культурно-бутійним локусом «Український світ». «Український світ» як поняття має власну сенсово-змістовну структуру, яка відповідає структурі того феномену, який ми цим поняттям позначаємо. Тож у обсяг поняття «Український світ» потрапляють ключові параметри українського ціннісно-смислового універсуму, український історіографічний дискурс, сформульовані українською мовою та висловлені українською культурою світоглядні системи координат, у яких визначається сучасний український громадянин та держава Україна. Різні церкви та релігійні інституції, присутні в сучасній Україні, мали б самовизначатись в координатах «Українського світу». Однак деякі церкви та релігійні інституції співвідносять себе швидше з іншими культурно-бутійними, історично-суспільними локусами. Відповідно таке самовизначення в інших координатах призводить до того, що ці церковні інституції оцінюють сучасні події та й саму державу Україна крізь оптику інших світоглядних вимірів та поводять себе як представники інших локацій. Найпроблематичнішою з таких виявляється історіографічно-ідеологічна локація «Русского міра». Адже ця імперська ідеологема намагається спростувати «Український світ» як адекватне поняття з повноцінним змістом та обґрунтовує сучасну загарбницьку війну Кремля проти України. (shrink)

Книга М.А.Дорогого, що призначена для найрізноманітнішого кола читачів, які, як зазначає автор, “шукають Абсолютну істину”, є авторським баченням гносеології, онтології, антропології та соціології. Специфічність прочитання пізнавальних, онтологічних, антропологічних та соціологічних проблем автором книги зумовлена його світоглядними переконаннями.