The paper addresses the problem of the place of deconstruction in the history of transcen-dental philosophy. J. Derrida’s project is considered as one of the most representative and con-sistent realizations of theoretical foundations of transcendentalism along with prominent con-ceptions such as Kant’s critique and Husserl’s phenomenology. The author suggests a number of attributes of transcendental thinking that allow historical reconstruction of the transcenden-tal paradigm. Derridian approach is considered as a turn towards this tradition, conceived as a transcendental tradition par exellence, (...) guided by the attitude of «turning». Historical legacy of deconstructive «turning» is analyzed with respect to Husserlian Rückfrage: return-inquiry as method, idea and attitude, reproducing in deconstructive strategy of interpretative critique. A concept of hyperbolic transcendentalism is introduced in order to define a deconstructive version of transcendental philosophy and indicate an immanent tendency in the transcen-dental thought, constitutive for both Kantian critical project and Husserlian strive towards in-tellectual radicalism extending from methodological hyperboles to radicalization of «transcendental motive». The author relies upon the concept of quasi-transcendental, which defines a mode of de-dogmatization, critical purifying and preservation of proper transcendental foundations of philosophical think-ing. (shrink)

The first article of the cycle “The role of skeptical evidence in the First and Second ‘Meditations’” compares the Cartesian and Sextus Empiricus’ concepts of doubt in, respectively, “Metaphysical meditations” and “Outlines of Pyrrhonism”. The article starts with the current state of the problem “Descartes and skepticism” and admits the existence of consensus about Cartesian perception of skeptical tradition: Cartesius was influenced by all skeptical movements, known in his time, and created a generalized notion that contains elements of both Academic (...) and Pyrrhonian origin. This consensus is the source of many contemporary studies on how different skeptical doctrines influenced certain parts of Cartesian philosophy. This article attempts to analyze possible Descartes’ use of Sextus Empiricus’ notion of phenomenon. Sextus clearly states in “Outlines of Pyrrhonism” that one cannot doubt phenomenon as something perceived directly. The article proves that Sextus’ thesis about the “sensory” nature of phenomenon is metaphorical, so far as it includes both sensuality and the experience of thinking; the phenomenon is realized through a wide range of passive states of mind that all have irresistible force of influence; the impact of phenomena is always mediated by our self, because all skeptical phrases are strictly correlated with the first person singular. Some researchers distinguish Sextus’ isostenia, as one of such insurmountable states, from Cartesian doubt at the First Meditation, which is allegedly based on a purely volitional decision. The article proved that this argument is artificial, since Descartes’ volitional decision is caused by initial inability to take the dubious as if it were certain. Thus, Cartesian approach can be considered a specific kind of isostenia. Such parallelism is a reason to assume a key role of Sextus’ understanding of insurmountable power of phenomena in Cartesian anti-sceptical argumentation. This assumption will be tested in the following articles of the cycle. (shrink)

У статті досліджено особливості відношення між феноменами свободи і традиції в дискурсі деконструкції. При цьому традиція постає насамперед як традиція філософська, критичне запитування щодо якої лежить в основі деридианської думки. Остання великою мірою являє собою філософську рефлексію щодо філософського ж спадку («філософія філософії»). Авторка здійснює аналіз відношення між деконструкцією і філософською традицією у зв’язку з проблемою свободи. При цьому вона застосовує деридианську концепто-метафору перекладу (переходу), спираючись на історико-філософські висновки Марка Крепона. Розглянувши особливості тематизації концептів свободи і традиції в деконструкційному дискурсі, (...) авторка виявила зв’язок між проблемами (а) меж філософії (що є одним з наріжних сюжетів деридианських текстів) і (б) специфічної кореляції між феноменами свободи і традиції. Встановлено, що сполучними ланками, які уможливлюють цей зв’язок, постають ідеї іншого і перекладу (переходу). Для історії філософії другої половини ХХ ст. є важливим правильно розуміти деридиан-ське поняття традиції. У статті доведено, що властиве Дериді тлумачення цього поняття (1) у суттєвий спосіб визначається чинником іншого, (2) ґрунтується на парадоксальній взаємодії традиційності і свободи, (3) зумовлює й уможливлює деконструювання опозиції між сво-бодою і насильством. У підсумку встановлено, що власне деконструкція, яка на позір ке-рується метою звільнення від традиції, зрештою постає як свобода для традиції, якщо остання тлумачиться в. (shrink)