Abstract

У статті за допомогою лінгвокультурологічного методу простежено релігійно-культурну внутрішню форму деяких християнських символів та понять. Доведено, що в культурних чи релігійних текстах зближення об'єктів може відбуватися за другорядними ознаками; їхня символічна взаємозамінність, неоднакова асоціативна палітра, референційна віддаленість, співвіднесеність із різними референційними системами чи просторово-часова неоднорідність нерідко суперечать однозначному осягненню тексту, спричинюють поліфонічність, а отже, і множинність його інтерпретацій. Констатовано вагомий потенціал лінгвокультурологічного методу аналізу релігійно-культурних текстів у релігієзнавчо-богословських дослідженнях