У статті розкривається проблема методологічної бази філософської концепції німецького вченого. Авторка звертає увагу на актуальність вивчення даної проблеми в контексті технологічних викликів інформаційного суспільства сьогодення. Визначаються онтологічними домінантами філософії вченого категорії віри та знання. Доводиться, що співвідношення останніх розкриває екзистенціальний зміст вчення К.Ясперса. Реконструкція методологічної концепції філософа ґрунтується на співвідношенні віри та знання. Внаслідок цього, методологія К.Ясперса поділяється на дві групи за принципом диференціації знання та комунікативної, об’єднуючої, функції віри. До першої належать методи: аналітичний, діалектичний, феноменологічний. До другої – структурно-функціональний, (...) екзистенціальний, формалізуючий, культурно-історичний. Обидві групи має об’єднувати герменевтичний метод. О.Д. Долга проголошує перспективність екзистенціальної методології К.Ясперса для забезпечення автентичної реконструкції надбання вченого, а також для усвідомлення взаємозв’язку методологічної концепції наукового пізнання та процесу самоорганізації та саморепрезентації суб’єкту пізнавальної діяльності. (shrink)