В статті досліджується проблема смислодіяльності як умови продуктивного пізнання. Показана феноменологічна і логічна аргументація у визначенні інтенцій суб’єкта на смисли світу (об’єкт). Особливості сприйняття і розуміння смислу як аргументу у процесі комунікації. Когнітивний аналіз зв’язку смислу і аргументу в пізнавальній діяльності. Неоднозначність смислу виокремлює для його обґрунтування критері досягнення істини, які вимагають аналізу і аргументації. Розглянуто особливості критеріїв об’єктивності істини та її значення у пізнанні смислу. Проаналізовано принцип «абсолютності» та «відносності» істини в якості аргументу. З’ясовано значення принципу несуперечливості, простоти, евристичності, (...) когерентності у процесі встановлення істинності аргументів. Смисл є специфічною формою аргументу у процесі наукової пізнавальної діяльності, який впливає на її результативність. (shrink)

В статті досліджується «методологічний анархізм» П.Фейєрабенда, який виступив проти ідеї «жорсткого методу» або «жорсткого типу раціональності» та сформулював новий підхід щодо логіки розвитку науки. На відміну від попередньої методологічної установки науковець запропонував принцип «все дозволено» або «підходить все», який означає, що теорій може бути багато і вони можуть ґрунтуватися на різних типах раціональності. Виходячи з цього, Фейєрабенд постулює принцип проліферації (розмноження), який є вимогою конструювання максимально можливої кількості теорій, що здатні «розмножуватися». Він виступає за методологічний плюралізм і проти методологічного монізму. (...) Необхідність застосування принципу «проліферації» аргументується тим, що факти теоретично відносні, і разом з тим передбачення теорії ніколи з абсолютною точністю не відповідають експериментальним даним. У підсумку взаємна критика конфронтуючих позицій і забезпечує розвиток науки. (shrink)

У статті досліджується проблема «смислу» в контексті метафори, когнітивна природа якої відкриває простір для інтерпретації наукових текстів і положень. Важливим аргументом у визначенні смислу є комплекс: «знак» – «ідея» – «референт», на основі якого виникає процес комунікації. Смисл як інформаційний елемент постає як аргумент для доказу істинності чи хибності результатів дослідження.

У статті досліджується проблема достовірності наукового знання в контексті верифікації. Розглянуто основні аргументи критики філософії і метафізики у представників неопозитивізму. Показано, що тест на науковість проходить логіка, положення якої узгоджені між собою (критерій когерентної істини). Розкрито смисл «квазісинтаксичних висловлювань» та «атомарних фактів», за допомогою яких концептуалізуються метод логічного аналізу та система нової аргументації.