Abstract

Автор статті виходить з того, що саме пошуки засад справедливого рівного розподілу актуалізує питання про особливу роль рівності та її межі в царині справедливості, які й стали предметом особливої уваги відомого німецького філософа Ш.Ґосепата. Аналіз основних засад та принципів його політичної антропології свідчить про те, що осмислення справедливості як важливої засади моралі і права, Ґосепат розпочинає з дослідження проблеми людської гідності та можливості обгрунтування соціальних прав людини за допомогою принципу справедливості соціального розподілу. У статті виокремлено також сенс тлумачення Ґосепатом, у межах його філософського концепту соціальної справедливості, людської автономії та доведено, що запропонований ним принцип справедливого розподілу суспільних благ випливає з моралі рівної поваги. В означеному контексті наголошується на важливості опертя політичної антропології та філософії Ґозепата на твори Ю.Габермаса, Р.Дворкіна, Е.Туґендгата, Р.Форста, які послідовно розгортають принципи рівної поваги до людської гідності. У статті зроблено висновок про те, що Ґосепат, постулюючи розподільну концепцію соціальної справедливості, залишає поза увагою перше питання справедливості – питання про витоки несправедливих соціальних відносин. Адже гідність людини порушується тоді, коли людина лише отримує свою, призначену зверху, частку справедливості, а не самостійно творить її.