Abstract

У статті аналізується один із дійових чинників вступу до нового суспільства – результативність феміністського руху, ефективність вирішення його завдань і пошуків засобів та умов вивільнення жінки від існуючих форм пригноблення, формування жіночої свідомості з врахуванням вітчизняного досвіду. Зокрема, дослідження феміністичних ідей Лесі Українки свідчить, що поглибленого переосмислення потребує феміністичний рух – рух, тенденції і наслідки якого привідкривають до цього невідомі, самотворчі особистісні можливості жінки у нових життєвих умовах. Історичний розвиток актуалізує раніше дещо приховані негативні риси патріархату, освячені традиціями відносин статей. Обстоювані Лесею Українкою феміністичні ідеї засвідчують, що дієвість мистецтва жіночності – в умовах його здійснення на усій вертикалі життєдіяльності індивідуальності – від домашнього вогнища і до її індивідуально-особистісних соціально і культурно значущих проявів.