Abstract

Стаття присвячена аналізу феномена «антропології війни» на прикладі творчості Клементе Ребори. Демонструється, що досвід війні пов’язаний зі специфічним сприйняттям часу, що визначається як безособовий час, час без суб’єкту, анонімний час. Цей стан є проблемою нової антропології, яка породжується досвідом війни. Відсутність людяності в логіці війни породжує картину світу з циклічним часом, що не має минулого та майбутнього. Для подолання такої ситуації людина повинна повернутися до самої себе та відкрити Іншого, про що свідчить поетика Ребори.