Abstract

6 жовтня 2016 року виповнилося 420 років собору в Бересті, який визначив новий статус Української Церкви в християнському світі. Цей Собор знаходить різні оцінки в богословських і світських публікаціях. Складається враження, що й сама Греко-Католицька Церква, яку він інституював в новій якості, чомусь чи то соромиться його як самовільної без узгодження із Константинополем затії, а чи ж боїться згадувати із-за наявних навіть у своїх велико-католицьких братів, що знаходяться в офіційно нерекламованому союзі із Московсько-Православною Церквою, негативних оцінок уніатизма. Пригадую, як на Різдв’яній урочистості в січні 2016 року у вітальному слові Предстоятеля Церкви навіть не прозвучала згадка про Берестейський Собор. При моїй заувазі йому про це, владика якось ухильно вдався до згадки про Володимирове хрещення, про Львівський псевдо-собор 1946 року, а ось на значимості Берестя чомусь не наголосив.