Abstract

Мета. Мета роботи – виявлення людиновимірного підходу М. Гайдеґґера до проблеми техніки. Її досягнуто, застосовуючи методи аналізу та синтезу стосовно філософсько-технічних ідей філософа. Наукова новизна. Окреслено важливі людиновимірні тенденції філософа щодо розгляду техніки, які проявляються у занепокоєнні тим, щоб людина не втратила своєї людяності й гідності та прямувала на шляху до свободи, звільнюючись від усього, що може згубно впливати на її сутність. Поняття «людиновимірність» передбачає процес духовного, інтелектуального розвитку людини, й у даному контексті через її розвиток, гуманізм слід оцінювати все створене нею. Технічний, соціальний прогрес варто розглядати насамперед з точки зору людини вільної, гуманної, екзистенціально та раціонально незалежної від штучно створеного нею світу, здатної виконувати передову роль у процесі власного розвитку, прогресу суспільства та техніки. Техніка та технології, в свою чергу, повинні прогресувати, відштовхуючись, насамперед, від людських потреб. Особистість, співіснуючи з технічними засобами, повинна брати для себе все те корисне, що вони пропонують і, водночас, використовувати їх задля свого духовного, особистісного розвитку. Висновок. Зайнявши особливу позицію стосовно традиції європейського критицизму, філософ зробив техніку, її сутність і специфіку, а також особливості технічної діяльності в різні історичні епохи предметом позитивного філософського аналізу. М. Гайдеґґер порвав із традицією європейської філософії техніки, яка акцентувала свою увагу на безпосередніх, «очевидних» надбаннях прогресу, показавши, що наслідки вторгнення техніки різноманітні й у віддаленій перспективі їх навіть важко передбачити. Технологічна зумовленість мало не фатальна для людини в тому сенсі, що містить у собі певну незаперечну заданість мислення, поведінки, свідомості.