Abstract

У статті розглянуто розвиток ідей християнського реалізму як філософської та етичної концепції Рейнхольда Нібура. Описано передумови розвитку ідей християнського реалізму, серед яких особисте ставлення Нібура до філософії та епістемології, а також практичний досвід служіння у Детройті. Визначено методологічний підхід Нібура як протиставлення ідеального та реального, з подальшим усуненням конфлікту між ними. Зазначено, що з точки зору Нібура перетворююча сили християнства коріниться у етично-метафізичному дуалізмі, де етика підпорядковує собі метафізику та дає силу до соціокультурних перетворень людства. З’ясовано, що етична концепція християнського реалізму включає в себе поділ людей на ідеалістів, реалістів та циніків. Ідеалісти – це люди, які переважно зосереджені на ідеалістичних концепціях, які у реальному світі не відтворюються, і небажання враховувати реалії світу викривлює світогляд ідеалістів, а також робить їх вразливими до маніпуляцій. Реалісти – це люди, які враховують всі чинники та всі відомі джерела впливу у реальному світі, і мають прагматичну позицію, що базується на морально-етичних якостях. Циніки – це ті, хто має прагматичну позицію стосовно світу та відносин з іншими, але вони беруть до уваги тільки особистий інтерес та егоїстичні потреби, і не обтяжують себе моральними обмеженнями. Крім того, описано відношення Нібура та інших теологів неоортодоксії: Карла Барта, Пауля Тілліха, Еміля Бруннера та Рудольфа Бультмана. Згадано полемічні відносини між Нібуром і Бартом. Зазначено, що головна розбіжність між Бартом і Нібуром полягала у відношенні до теологічної перспективи: для Барта вона була переважно догматичною, а для Нібура – етичною та апологетичною. Найбільш близькою до теологічної позиції Нібура є теологія Бруннера, але розбіжності між ними полягали у ставленні до природного закону. Зазначено, що розбіжність між Нібуром та Бультманом полягала в інтерпретації концепції міфу. У підсумку розглянуто внесок неоортодоксії у розвиток теології ХХ століття, який складається з п’яти головних досягнень: визначення теології одкровення як концепції Богопізнання, переосмислення біблійних текстів як носіїв керигми, історична контекстуалізація теологічної традиції, переосмислення ідей Реформації, екуменічний наголос у теології.