Abstract

У статті розглянуто особливості побутування в тоталітарні часи українських протестантських євангелічних течій на прикладі справи репресованих селян, які належали до секти мальованців. На базі матеріалів означеної справи аналізується їх побутування в Україні, причини популярності секти мальованства серед селян, а також біографічні та сенсові мотиви належності до неї обвинувачуваних. Так само приділяється увага ідейному протистоянню комуністичного менталітету чинникам «протестантської етики» М. Вебера в особі протестантських громад та їх економічно ефективних дій. Попри наявності в Україні протестантських громад, означена релігія не настільки часто фігурує у карних справах репресованих через не настільки широку розповсюдженість як православ’я, католицизм чи іудаїзм. Тим більше актуальним є більш ґрунтовне дослідження українського протестантизму в його побутуванні при тоталітарному режимі. Зокрема, його зв’язків із селянством. Коли релігійний чинник виявляється поєднаним з економічним мотивом обвинувачення та одним з перших аргументів до арешту й подальшого розстрілу для селянина означений випадок звертає на себе увагу дослідника. Групова справа №63413, розпочата НКДБ УРСР 18 січня 1941 р. проти селян з с. Чорногородка Київської області Бишівського району пов’язана проходить по «Куркульській Операції», але змістовно споріднена із переслідуванням на релігійній основі. Її фігуранти – Куштенко Ф.Р., Висоцький Я.П. та Орловський Ф.В. належали до секти «мальованців», яка походить від штундо-баптизму та малими народними релігійними течіями України. Також означена секта була популярна в Україні наприкінці ХІХ-по. ХХ ст. А виконання мальованських «псалмів» було близьким до кобзарської традиції та деякі з них були перекладені на сценічне виконання відомим українським композитором Лисенком М. В. Кожен обвинувачуваних був заможним селянином, пережив військове минуле, змушений був вступити у колгосп та вийти із нього, мав серед колгоспників репутацію «куркуля» та зміг власним ремеслом досягнути матеріальних статків поза колгоспної праці. Переживши психологічно важкий військовий досвід та належачи до пацифістично налаштованих «мальованців», обвинувачувані у 1941 р. війни відмовилися від проходження військової служби. Відповідно були заарештовані органами НКВС СРСР та розстріляними. Під час слідства основним мотивом обвинувачення, крім відмови від військової служби, стали «участь в контрреволюційній антирадянській організації сектантів-мальованців», «протиколгоспна агітація» та «розкладацька робота». За рахунок співставлення суто історичної та релігієзнавчої наукової позиції із історико-культурологічною, світоглядно-психологічною та філософською може прояснюється додатковий мотив приналежності до «мальованства» як пошуку сенсу та внутрішньої свободи у поневоленні зовнішньому при історичних умовах граничного тиску. А також момент психологічної витривалости обвинувачуваних у застінках НКВС, який надало їм дотримання внутрішнього сенсу віри. Додатково слід підкреслити важливість розкриття невідомих раніше персоналій жертв радянського тоталітаризму 30-х-40-х рр.