Abstract

В статті дається аналіз понятійно-категоріального апарату культури як єдиного глобального організму в контексті синергетичної методології; з’ясувується сутність мегасоціуму як глобального феномена; визначаються напрями діалогу культур як фактора інтеграції країн, народів цивілізацій; дається аналіз того, що динаміка глобалізаційних процесів розширяє форми і рівні взаємодії культур; культурне об’єднання людства представляє собою формування єдиної світової культури, в контексті якої антропологічна єдність людства доповнюється культурною єдністю; полілінійність – відзначається рухом до єдиного загального аттрактора, в контексті якого поєднуються збереження унікальності кожної культури і рух до синтезу культур, багатомірного діалогу як способу існування культури і людини в умовах глоаблізації та інтеграції.