У статті Алли Арістової «Міграційна криза в Європі: виклики для міжрелігійних відносин» визначені й систематизовані особливості сучасної міграційної хвилі з мусульманских країн на терени Європи, її відмінності від попередніх міграційних напливів останнього століття та потенційні впливи на міжрелігійні відносини та соціорелігійні процеси в європейському соціумі.

В статье анализируются изменения конфессионального ландшафта, уровня и качества религиозной свободы, произошедших в последние годы на аннексированных и оккупированных территориях Украины. Обобщенные особенности религиозной ситуации на Крымском полуострове и восточных регионах Украины.

У статті розглядаються масштаби і форми дискримінації християнських меншин; визначена тенденція до її посилення у майбутньому.

Порубіжжя століть і роки першого десятиліття стали надзвичайно серйозним випробуванням для тих галузей науки, які вважають дослідження релігійних конфліктів своєю компетенцією, – передовсім для соціології релігії та конфліктології. Останні були вимушені визнати, що класична конфліктологічна традиція, на якій вони базували свої теоретичні розвідки, практично втратила свої евристичні можливості. Ці галузі постали перед настійною необхідністю вироблення нових парадигм, причому множинних, життєздатних і конкуруючих, здатних пояснити і описати не просто – користаючи заяложений вислів – «зростання ролі релігійного чинника в міжнародних подіях», але (...) зростання впливу саме релігійних конфліктів на соціальні системи різного рівня. Відтак предметом широких релігієзнавчих дискусій стають доволі болючі проблеми: як відійти від стереотипів у методологічному аналізі сучасних процесів трансформації релігії в цілому та глобальної систем міжрелігійних відносин; які теоретичні й методологічні засоби уможливлять нові підходи до пізнання релігійних конфліктів і, головне, принципів управління ними; як запобігти швидкому застаріванню й евристичному «знесиленню» понятійного апарату; в який спосіб загальмувати темп, з яким знання втрачає свою актуальність, тощо. (shrink)

Одна із істотних особливостей історії ісламу і мусульманської релігійної духовності – культ знань. Іслам виробив зовсім іншу модель співвідношення віри і знання, знань про Бога і знань про Всесвіт, релігії і науки, ніж та, яка була властива християнству. За кілька століть ця відмінність стане разючою: ми побачимо Європейську цивілізацію, де церковна влада жорстоко винищувала паростки вільнодумства і науково-думства і мусульманську цивілізацію, де культ знань набув сакрального виміру. Широкий розвиток середньовічної мусульманської культури, науки й мистецтва, який здійснив чималий внесок у розвиток (...) світової наукової думки, постав як втілення мусульманами в життя одного з головних релігійних обов’язків – отримання знань, адже шлях до знання тлумачився в ісламі як шлях до осягнення могутності й милості Всевишнього. «Немає ліпшого вклоніння Аллахові, ніж набуття знань», - буде написано на мактабах і медресе. Вчителі й учні цитуватимуть рядки Корану: «О Господи! Примнож моє знання»! Кожен новий мусульманський правитель – від халіфа до його радників і міністрів – мусив збудувати мечеть, власний мавзолей і… бібліотеку. (shrink)

Одним з актуальних дискурсів в сучасному релігієзнавстві є визначення сутності та ролі релігійної освіти й проблеми її співіснування із світською. З цього приводу в колі дослідників фігурують різноманітні, часом протилежні, точки зору. Провідними рубриками рецепції доцільності впровадження релігійної освіти є наступні: 1) акцентування на чинному законодавстві про відокремлення церкви від держави, зокрема закони України «Про свободу совісті і релігійні організації» та «Про освіту»; 2) порівняння закордонного досвіду реалізації впровадження релігійної освіти в практику суспільного життя, компаративний аналіз позицій прихильників та противників (...) релігійної освіти; 3) окреслення проблем релігійної та духовної освіти в контексті становлення державно-церковних відносин, складнощі інкорпорації релігійного компоненту в систему світської освіти, їхня демаркація; 4) актуальність розрізнення та розмежування релігійної та релігієзнавчої освіти, специфіка їх функціональної спрямованості. (shrink)

У статті висвітлені чинники об’єктивної та суб’єктивної природи, що обумовлюють трагічні, суперечливі виміри долі, особистісної еволюції, соціальних та ідейних наслідків діяльності реформаторів та їх учень.