Анотація. У статті проаналізовані досягнення Соціального Вчительства Католицької Церкви, репрезентовані працями Лева ХІІІ, Пія ХІ, Пія ХІІ, Івана Павла ІІ, що розкривають змістовні характеристики поняття «принцип субсидіарності», його роль і значення в системі християнських цінностей. Принцип субсидіарності робить можливими такі взаємовідносини в соціальному житті, коли спільнота вищого порядку не втручається у внутрішнє життя спільноти нижчого порядку, перебираючи на себе належні тій функції; заради спільного добра, спільного блага вона надає їй у разі потреби підтримку й допомогу, узгоджуючи у такий спосіб її (...) взаємодію з іншими соціальними структурами. Принцип субсидіарності скеровує соціальну практику на утвердження спільного блага в людському співтоваристві. Поширення і застосування принципу субсидіарності протистоїть небезпеці «одержавлення» суспільства та найзагрозливіших проявів колективізму, обмежує абсолютизацію влади, бюрократизацію державних і соціокультурних структур, стає одним із гарантів дотримання прав і свобод громадян своєї країни. (shrink)

Монографія "Функціональність релігії: український контекст".

В статті С.Присухіна «Діалог релігії і науки: аспекти дослідження в працях Івана Павла ІІ» проаналізовано філософсько-богословські рефлексії Івана Павла ІІ щодо сутнісних характеристик діалогу релігії і саме сучасної науки, завдання його вдосконалення в контексті становлення і розвитку культури життя.

Стаття С. Присухіна «Іван Павло ІІ про логіку діалогу між Католицькою Церквою та ісламом» присвячена філософськобогословським напрацюванням Папи Римського Івана Павла ІІ щодо аналізу змістовних характеристик поняття «діалог між католицизмом і ісламом», а також логіки його здійснення в непростому й суперечливому сьогоденні.

Стаття висвітлює досягнення соціального вчення Католицької Церкви в справі подолання «культури смерті» через утвердження миру як складової системи цінностей і принципів «культури життя».