Abstract

Однією із сильних сторін наукового світогляду є здатність створювати дослідницькі середовища, які постійно між собою взаємодіють, належачи навіть до різних галузей знання. Поняття медитації – це приклад того, як увага дослідників з різних наукових дисциплін фокусується на одній темі, на одному предметі, але підходи зумовлюють різні визначення. У статті розглянуто основні існуючі підходи до поняття медитації і виокремлено основні: нейронауковий, інклюзивний (партисипативний), галузевий (наприклад, психологічний) і міжгалузевий. Здійснено попередню систематизацію підходів до визначення поняття медитації з огляду на труднощі, які пов’язані з контекстами, інтепретаціями і запитами сучасного світу до контемплятивних практик. У випадку з медитацією наука демонструє водночас проблему спеціалізації, схильність редукувати досліджуваний феномен згідно з власними методологіями, пояснювати локальні культурні середовища крізь призму постколоніального спадку. Особливу роль у цій дискусії відіграють саме гуманітарні науки (філософія, релігієзнавство, психологія), методологія яких більше орієнтована на людину, людські практики і значущість суб’єктивного знання.