Abstract

У статті за основу розгляду беруться два приклади типізації безумства. Платон розглядає види безумства з точки зору його джерела, Фуко – способу його осмислення. Оба методи дозволяють за допомогою включеності у досвід безумства прослідкувати роль безумства в тій чи іншій діяльності. Наприклад, стає очевидним тісний зв’язок між безумством та мистецтвом, а якщо точніше, генієм, творцем, поетом. З іншого боку, за допомогою розуміння відношення до безумства, співвідношення у парах «моральність та безумство», «мова та безумство», «інтерпретація та безумство» тощо простежується його зміна.