Abstract

У статті аналізуються визначальні аспекти богослов'я події Джона Капуто, одного з головних представників сучасної континентальної філософії релігії. Його концепція "слабкості Бога" носить постметафізичний характер і спирається на деконструкцію Жака Дерріда, "слабку думку" Джанні Ваттімо та логіку смислу Жиля Дельоза. Основну роль у концепції Джона Капуто відіграє розрізнення, яке він проводить між подією - до-особистісною, трансцендентною сферою можливостей і творчих імпульсів, та ім'ям, яке не здатне вичерпати багатство події, залишаючись лише концептуальним наближенням до неї. Відповідно, Бог мислиться ним як особлива подія, "слабка сила", позбавлений онтологічного статусу месіанський заклик до любові, справедливості й незапрограмованого майбутнього. Виходячи із цієї перспективи, Джон Капуто радикально переосмислює класичні християнські доктрини суверенності Бога, створення світу та спокутної смерті Христа