Abstract

В статті досліджується проблема смислодіяльності як умови продуктивного пізнання. Показана феноменологічна і логічна аргументація у визначенні інтенцій суб’єкта на смисли світу (об’єкт). Особливості сприйняття і розуміння смислу як аргументу у процесі комунікації. Когнітивний аналіз зв’язку смислу і аргументу в пізнавальній діяльності. Неоднозначність смислу виокремлює для його обґрунтування критері досягнення істини, які вимагають аналізу і аргументації. Розглянуто особливості критеріїв об’єктивності істини та її значення у пізнанні смислу. Проаналізовано принцип «абсолютності» та «відносності» істини в якості аргументу. З’ясовано значення принципу несуперечливості, простоти, евристичності, когерентності у процесі встановлення істинності аргументів. Смисл є специфічною формою аргументу у процесі наукової пізнавальної діяльності, який впливає на її результативність.