Abstract

У статті проаналізовано національно-визвольний рух західних українців у міжвоєнний період, коли виокремилося п'ять основних суспільних течій, представлених як демократичними об'єднаннями й партіями з притаманними їм легальними засобами боротьби, так і двома нелегальними політичними силами. Радикальні настрої відображали українські націоналісти й комуністи. Провідні політичні сили намагалися очолити національно-визвольний рух, активно розбудовували свою структурно-організаційну мережу у взаємному протиборстві та несприйнятті супротивних програмних засад, що не вело до консолідації спільноти й закладало подальші протиріччя.