Abstract

Дослідження спрямоване на окреслення взаємозв’язків теорії та практики арґументації і теорії ухвалення рішень. Фокус уваги спрямований на виявлення специфіки модусів мультимодальної арґументації, що передбачає послідовне розв’язання таких завдань: а) доповнити та уточнити дефініцію терміна «арґументація» у контексті застосування арґументів в процесі ухвалення рішень; б) розвести смислове поле термінів «переконувати» та «запевняти» в контексті само-арґументації (self-argumentation); в) висвітлити роль особистісних особливостей дієвця у процесі вибору; г) дослідити особливості вербальних та візуальних арґументів у процесі ухвалення рішень. Автор виходить із браку досліджень, присвячених прикладному застосуванню теоретико-арґументативного наробку у процесі ухвалення рішень. Прийоми та методи арґументації пропонується розглянути крізь призму само-арґументації, де суб’єкт шукає підстави та надає докази для переконання і запевнення самого себе. Актуалізація цієї проблематики дає можливість залучити теоретичні здобутки філософії дії та активності, феноменології, когнітивних та комп’ютерних наук з метою розширення поля дослідження та виходу за окреслені дисциплінарні межі. Для розгляду теоретико-методологічної та джерельної бази дослідження був використаний системний підхід. Для порівняння арґументативних теорій та підходів були застосовані компаративний метод та метод аналогії. Автором обґрунтована необхідність прийняття до уваги теоретико-арґументативного наробку в контексті теорії ухвалення рішень. Дослідження на межі цих царин зумовлюють актуалізацію проблеми людини, як дієвця, як автора власних рішень, на шляху до яких постає необхідність пояснення та арґументації. Була висунута та обґрунтована гіпотеза щодо розгляду суб’єкта як одночасно адресанта і адресата в арґументативному процесі, що дало можливість підняти питання само-арґументації. У процесі останньої було проаналізовано місце різних модусів арґументації, зокрема вербального та візуального, а також наведено приклади сфер їхнього прикладного застосування. Наукові наробки в арґументативній царині відрізняються прикладним застосуванням. Уміння будувати, аналізувати та виокремлювати арґументи дають змогу не лише ретроспективно поглянути на арґументативний процес та допомогти обґрунтувати вже ухвалене рішення, але й надати перевагу певній альтернативі безпосередньо у ситуації вибору. Діалогічний характер арґументативного процесу можна тлумачити крізь призму само-арґументації, у процесі якої використовуються не лише вербальні, а й візуальні аргументи. На підставі розглянутих першоджерел продемонстровано, яким чином візуалізація інкорпорується в процес ухвалення рішень.