Abstract

Пояснення і розуміння традиційно вважають методами, які властиві різним галузям наукового пізнання – природознавству та гуманітаристиці відповідно. Натомість у межах цієї статті обидва – пояснення і розуміння – розглянуто як методи гуманітарного пізнання. А саме, звернуто увагу на функціонування пояснення і розуміння як в історії загалом, так і в рамках такого специфічного різновиду історичного пізнання, як біографія. Звернення до біографічного виміру допомагає унаочнити специфіку пояснення і розуміння та розширити уявлення щодо їх застосування в гуманітарних науках. У першій частині статті автор аналізує функціонування пояснення і розуміння в історичному пізнанні загалом. Зокрема, розглянуто каузальне пояснення (пояснювальний нарис за Карлом Гемпелем) та раціональне пояснення (історія ідей за Марком Бевіром), а також розглянуто, як вони співвідносяться із герменевтичними уявленнями щодо розуміння. У другій частині статті висвітлено, як функціонує пояснення і розуміння в біографічних дослідженнях. Проаналізовано біографічне розуміння за Тільманом Габермасом та Неше Гатібоглу, а також випадки каузального та раціонального пояснення у біографічних розвідках. Зокрема показано, що каузальне пояснення не є самостійним поняттям, хоча його й наводять у біографії як пояснювальний нарис. Зауважено, що раціональне пояснення також використовують у біографічних реконструкціях із метою прояснення впливу конкретних подій на переконання особистостей. Аналізуючи залучені матеріали, автор статті демонструє своєрідність пояснення і розуміння в біографії порівняно з їх застосуванням в історичному пізнанні загалом.