Abstract

Розглянуто проблему духовного яка належить до тих смислових матриць буття, завдяки яким функціонують коди культури, соціальні варіанти життя, феномени наукового пізнання. Окреслено ціннісні смисли духовності як способу самотворення, конституювання особистості у відношенні до життя та мислення. Доведено, що духовність є антиподом універсалізації життя, масовізації, абсолютизації чуттєво-тілесної повсякденності. Показано, що духовне освоєння світу переводить об’єкти в культурні феномени і є умовою творення особистості та вирішення актуальних проблем морального і соціального життя.