Abstract

У статті досліджено екотуризм як одну з форм взаємодії суспільства і природи та як один з чинників її гармонізації. Акцентовано увагу не лише на праксеологічному, а й на аксіологічному аспекті екологічного туризму, який в контексті глобальних екологічних проблем є особливо актуальним. З’ясовано, що зазначений вид туризму сприяє як економічному, так і культурному та моральному розвитку суспільства, зміні ціннісних орієнтирів сучасної людини. Розкрито потенціал екотуризму для подальшої комунікації у системі «людина – природа» на основі моральних цінностей, насамперед відповідальності, поваги, турботи, толерантності. Визначено особливості подальшого розвитку екологічного туризму в умовах екологічної кризи.