Відношення М. Гайдеґґера до екзистенціальної філософії є одним із питань, що глибоко контаміновані амбівалентними тлумаченнями самого філософа, які викривляють траєкторію об'єктивного історико-філософського дослідження дійсних зв'язків між Гайдеґґеровим дискурсом і спадщиною мислителів-екзистенціалістів. Аналіз рефлексивної літератури з проблеми ідентифікації характеру інтерференцій між філософськими дискурсами М. Гайдеґґера і С. К'єркегора дозволив виявити критичні лінії доксографії та історіографії. Установлено, що саме історіографічний підхід забезпечує об'єктивне дослідження генетичного зв'язку категорій Гайдеґґерової парадигми з омонімічним поняттям С. К'єркегора.

The question of the secularity of society still remains open, since scientists have proposed only cautious speculative answers, while every scientist understands that in the social sciences it is a sad experience of predictions, that history is random and therefore unpredictable and the future always remains fundamentally open. The process of transformation of postmodern society, the development of which is actively influenced by the current pandemy of COVID-19, entailed the revival of religious values ​​and the formation of a qualitatively new (...) religious consciousness. In connection with the rise in the social status of religious consciousness and the widespread dissemination of religious ideas, primarily at the everyday level, the analysis of individual religious consciousness as one of the ways to comprehend the world is of particular importance. The social nature of religious consciousness is manifested not only in the fact that religious values ​​are perceived as a kind of khanism of social regulation, but also in the fact that they serve as epistemological guidelines and often compete with scientific values. This determines the growing philosophical interest in the analysis of the epistemological functions of religion and secular reality, as well as the cognitive capabilities of religious consciousness, which is impossible without a consistent study of the methodological basis of religious knowledge. (shrink)

У статті досліджується кореляція історичного та екзистенційного вимірів містичної свідомості на прикладі твору Мехтільди Магдебурзької "Струменіюче світло Божества". Герменевтика містичного тексту дозволяє визначити ключові екзистенціали суб'єктивації містичного досвіду в межах середньовічної світоглядної парадигми. Встановлено, що еротична спрямованість містичного дискурсу твору середньовічної візіонерки розкриває глибинний екзистенційний вимір релігійної свідомості.

У статті досліджується містична рефлексія мовлення у творі Мехтільди Магдебурзької "Струменіюче світло Божества". Позиція мовця в містичному дискурсі твору є позицією суб'єкта містичного союзу, який завжди тримає феноменологічну дистанцію між власним ''Я'', оточуючим світом та Богом. Встановлено, що містична релігійна література поєднує філософську рефлексію з ліричним натхненням.

У статті досліджується можливість раціональної реконструкції концептуальної форми суб'єкта з дискурсивної площини містичного філософування. Визначено підходи до сучасного розуміння філософського містицизму. Доведено онтологічний статус містичного виміру буття свідомості людини.

In the domain of the Ukrainian history of philosophy one can clearly observe symptoms of eclecticism, contamination, and methodological ambiguity. Such situation is rooted in continuous insufficiency of the methodological framework of Ukrainian philosophy, split by competing ideological structures. Critical condition of humanitarian epistemology is aggravated by the urgent need to overtake foreign studies in the corresponding field, which constantly increase in number and evolve in character. The article aims at critical assessment of methodological approaches to historical philosophical analysis within (...) the light of current philosophical studies. Analysis of the relevant literature on the problem of how to identify the character of interference between the target philosophical discourse and the discourse of the historical reconstruction allowed revealing the critical lines of relativist archeology and traditional historiography. Relativist approach is averted from the dimension of concrete texts to logical anachronistic speculations over seemingly evident contextual links. Such strategy is legitimate to sustain logical descriptions of the categories exempted from the certain paradigm but it is useless to reveal factual genealogical links between the discourses of the two philosophers. Descriptive studies seem to fall prey to hermeneutic ambiguity in referring to a set of ideas forming the canon of perennial philosophy. It is proved that historiographical approach enables to objectively examine genetic relations between various corpora of philosophical texts. Nowadays the Ukrainian historico-philosophical science is going through a harsh crisis of methodology, caused by distortion of universal coordinates of scientific thinking allegedly providing the condition of the so-called methodological pluralism. Numerous discussions focus on the question about the very scientific nature of history of philosophy as a branch of knowledge. The tendency which appears to prevail in such disputes defines history of philosophy as philosophy in contrast to the opinion that history of philosophy should be rather seen as approximate to social history. (shrink)