У статті здійснюється історико-філософський розгляд контроверсійних підвалин комунікативних стратегій, де під контроверсіями розуміється принцип суперечності діалогу як такого, а під комунікативними стратегіями – діалог як «раціональна комунікація», тобто комунікація з наперед заданою метою. Показано зв’язок між морально-етичною настановою історичних періодів та принципом діалогу, притаманного цій добі. Виявлено, що принцип діалогу, запроваджений ще у добу Античності як спосіб знаходження порозуміння, знайшов своє продовження у диспутах середньовічних університетів та жанру діалогу доби Відродження. Водночас індивідуалізм доби Відродження, раціональна настанова Просвітництва та наукові дослідження (...) Нового часу усталили суб’єкт-об’єктний принцип взаємин; відновлення принципу діалогу як засобу порозуміння, пов’язується, зокрема, із працями представників комунікативної філософії. Акцентується увага на значущості критичного мислення та безперервної освіти як засобу подолання маніпулятивних впливів, зокрема у ситуації названою «добою постправди», що актуалізує дане дослідження. (shrink)

The article examines three dimensions of the interpretation of both historical and modern war events as they are perceived and undretstood at the level of official propaganda. First, it indicates that consequences of such propaganda are various manifestations of violence, and particular in many cases the emergence of repressive regimes and wars. Second, the article raises the issue of “politics of reconciliation”, the interpretive basis of which is a compromise reading of historical events by participants of conflicts or hostilities. Since (...) propaganda can affect not only interstate relations, but, above all, serve the need for domestic policy formation, the author of the article also pays attention to the interpretation of historical events within a country. In this context, the propagandists explore the idea of “positive reading of one’s own history”, i.e. they are focusing attention on those events that had a positive impact on the life of society. The other leading idea, which is used by propaganda to maintain unity in the state, is the idea of “policy of national unity.” The article concludes about the relevance of study of the phenomenon of propaganda, in particular due to new opportunities developed by modern social media. The author emphasizes the ability of propagandistic interpretations of events to disorient and engage citizens that will largely efect on which political forces a person will support in electoral races. Therefore, there is a need to develop a clear strategy for interpreting the events of history, filtering the mass media space from various manifestations of information distortion. And after all, the process of state formation involves, among other things, the implementation of a number of measures aimed at establishing national unity, i.e. «policy of national unity». (shrink)

У дослідженні акцентовано увагу на появу прикметної ознаки сьогодення, названої «симульованою реальністю», визначальною рисою якої є наявність «множинності реальностей», тобто незліченної кількості «реальностей», критерієм істинності яких є не достеменні знання, а довіра особи до тієї чи іншої інформації, котра і сприймається як реальність. Показано, що значною мірою ситуація «симульованої реальності» спричинена появою мас-медійного простору, який створив умови для стрімкого поширення інформації. Прояснено, що сприйнятливість особи до тих чи інших впливів, з-поміж іншого, уможливлюється через недостатність знань поза своїм фахом, використання промовцем (...) тих тверджень, що можуть захопити людей (Ґюстав Лебон) та вплив на емоції людей через використання символів, минаючи увагою конкретику (Волтер Ліпман). Убезпечення від тих чи інших впливів забезпечується, зокрема, через високий рівень освіти й прагнення отримати нову інформацію (Дж. Брайант, С. Томпсон). (shrink)