У статті розглядається один з історико-антропологічних аспектів внутрішньопартійного життя правлячої політичної еліти УСРР 1929-1932 років. Показуються такі прояви кризи політичного режиму початкового етапу суцільної колективізації, як "дезертирство" й самогубства. Інтерпретація матеріалів ЦК КПУ, позначених грифом "Цілком таємно", дає підставу констатувати масове поширення зневіри серед функціонерів компартійного режиму й перетворення самогубств на системне явище саме в той час, коли вожді партії проголошували торжество комуністичної ідеї.

В статті досліджується проблема пошуку чинників, які впливають як на розвиток суспільства взагалі, і особливо в процесі його переходу від стану модерну до постмодерну. Проводячи порівняння з тим процесом, який відбувся при переході від аграрного суспільства до індустріального та від «природної держави» до «штучної», вказується на сукупність чинників, які можуть впливати на розвиток економіки та сприяти добробуту в якомусь конкретному суспільстві («порядок відкритого доступу», наявність організацій, інститутів, певних чеснот, переконань, системи норм/цінностей тощо). Хоча в цьому процесі беруть участь різні чинники (...) і спрацьовує їх певна конфігурація, загалом можна визначити деякі орієнтири, що дозволяють побудувати певну стратегію щодо бажаних змін у тому чи іншому суспільстві. Обґрунтовується теза, що сучасний соціальний розвиток пов'язаний одночасно як з орієнтацією на новітні інформаційно-комунікативні технології, так і з удосконаленням людського капіталу та інститутів, що забезпечують його розвиток. (shrink)

В статті аналізується специфіка концептуального переосмислення етико-релігійних поглядів Сьорена К’єркегора Мерольдом Вестфалом в контексті сучасності, зокрема і в контексті його полеміки з традиційним постмоденістським світоглядом. Розглядається ідейний та методологічний вплив данського мислителя на становлення та розвиток екзистенціальної теології та екзистенціальної етики М. Вестфаля. Досліджується запропонована Вестфальом концепція «релігійності C», в якій примат практичного фактично спирається на віру, яка інтерпретується ним, вслід за К’єркеґором, як чеснота, але не в якості інтелектуальної чесноти, а в якості чесноти моральної. Доводиться, що найголовнішим для М. (...) Вестфаля у к’єркеґорівській екзистенціальній діалектиці любові є примат милосердя. (shrink)

У статті розглядаються особливості взаємозв’язку екзистенціалізму, феноменології, герменевтики та християнської думки в поглядах Мерольда Вестфаля. Аналізується проблема сприйняття американським феноменологом Бога, звільненого від ланцюгів онто-теологічного розуміння, перейнята і переосмислена ним із праць Мартіна Гайдеґґера. Досліджується специфіка тлумачення та застосування М. Вестфалем ідей Аврелія Августина, Іммануїла Канта, Сьорена К’єркеґора, Фрідріха Ніцше, використана для «аргументації постмодерністської віри» та інтерпретації «постмодерністської самості». Простежується еволюція поглядів М. Вестфаля від екзистенціальної феноменології релігії до «радикальної герменевтики», побудованої на «герменевтиці скінченності» та «герменевтиці підозри», які уможливлюють «позитивний (...) постмодернізм» та модернізацію християнства, віднаходження справжньої віри. (shrink)

У статті розглядається проблема концептуального визначення методологічних та ідейних підвалин екзистенціальної діалектики М. Бердяєва, яка світоглядно трансформувала православ’я, а також інтерпретація ним екзистенціальної природи духовного. Доводиться, що М. Бердяєв розглядає людське пізнання і віру як динамічні форми людського буття, що зближує його погляди не лише з ідеями С. К’єркеґора, але й з систематичною теологією П. Тілліха. Аналізуються особливості екзистенціальної христології М. Бердяєва, в якій роль людини значно підвищується саме за рахунок применшення значення Бога, тобто, коли людина стає співтворцем «нового» духовного (...) світу поряд з Богом. (shrink)

The Covid-19 pandemic has affected not only health systems worldwide, but also global civil society, it has posed a global threat to humanity with significant implications and indicated weak points of postmodern civil society such as the lack of global solidarity and global cooperation, the lack of global health equity, the increase in poverty, social insecurity and deep inequality, the lack of support for the liberal international order, the lack of coordination mechanism for responding to the pandemic. Three main crises (...) of postmodern society are identified and analysed: relations of cooperation between nations and states, protests in different countries, the inadequacy of scientific and technological achievements of civilization. The analysis of these crises led to the conclusion that, along with the negative impact of the Covid-19 pandemic for humanity, it should be seen as a crucial moment for human civilization that identified gaps and directions for the development of global civil society. The transformation of society today must take place in terms of rethinking the consequences and results of globalization, and taking into account the processes of socio-political and socio-cultural transformation. Today, humanity needs to transform global society by reconsidering the role of WHO as a leading intergovernmental organization in the global health system, strengthening the role of global governance, creating a new paradigm of global health, developing global cooperation, solidarity and coordination towards global health equity. (shrink)

Монографія об‘єднала зусилля науковців факультету міжнародної економіки Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара та учасників Міжнародної науково-практичної конференції «Стратегії економічного розвитку країн в умовах глобалізації» у процесі пошуку й визначення стратегічних орієнтирів економічного розвитку України в глобальному середовищі й обрання своєї вірної дороги. На відміну від Ван Гога, усі дороги якого ведуть у нікуди, ми віримо, що спроможні обрати ту саму – нашу дорогу у світле й заможне майбутнє, й усі наші зусилля не будуть марними.

Education as a respectable social institution reflects the processes of changing the classical scientific paradigm in the modern world and forms a new, postmodern educational space, which leads to the construction of a postmodern paradigm of a decentralized pedagogical process, which provides for the coexistence of various autonomous "centers", paradigms, methods, approaches, etc., competing, complement each other and among which there are no dominant ones. Under these conditions, the pedagogical process acts as an open, temporal, indeterministic, pluralistic, emergent entity, forms (...) an "environment of a free position" in which something constantly disappears and then appears, and is sensitive to minor influences. The philosophical analysis of education should be consistent with postmodern socio-cultural processes of a public, state and global nature and their reflection in the sphere of postmodern society. At the present stage of education, new philosophical and ideological prerequisites are needed. The purpose of our article is a philosophical analysis of the concepts of education in the postmodern era and the importance of education on the transformation of the worldview. (shrink)

The paper argues that Sergej Bulgakov's sophiology was an attempt, via antinomism or the philosophy of antinomies, to overcome the rationalism, monism, and determinism (in a word, "pantheism") of Vladimir Solov'ëv's philosophy of the Absolute understood as an abstract Trinitarianism. After detailing Solov'ëv's thought on the Trinity and Bulgakov's criticisms of it, the study then describes Bulgakov's antinomism and its application to the doctrine of God. However, it is contended that Bulgakov's antinomism ultimately falls into the same problems with pantheism (...) found in Solov'ëv and so the last part of the paper tentatively proposes resources in his work, stated in the form of a suggested "fourth (Bulgakovian) antinomy" between ousia (divine Being as such) and Sophia (the revelation in God and the world of the divine Being), that might help to avoid a collapse of God and the world by making the divine Being proper utterly transcendent and unknowable. (shrink)