Abstract

У статті розглядається становлення та діяльність у Німеччині українських посольств та консульських установ у 1918-1923 рр. У Берліні були представлені дипломатичні установи Української Народної Республіки доби Центральної Ради, Української Держави, Української Народної Республіки доби Директорії УНР. Своє посольство утворила в Берліні й Західно-Українська Народна Республіка. Але з огляду на можливу негативну реакцію країн Антанти посольство ЗУНР не розвинуло ширшої діяльності. Україна мала свої консульські установи в Берліні та Мюнхені. У статті згадується також про діяльність української консульської установи в Данцигу, який був тісно пов'язаний з Німеччиною. Українські дипломатичні структури в Німеччині були офіційно визнані німецькою владою й свої головні зусилля спрямували на пошуки зовнішньої підтримки України в боротьбі з ворогами її незалежності. Дипломати разом із військово-санітарними місіями здійснювали опіку над полоненими українцями - вояками колишньої російської армії, які утримувалися в таборах Німеччини, також піклувалися про тих українців, які залишилися в еміграції й працювали чи навчалися в цій країні.