Abstract

У статті обговорено принципи кількісного дослідження в культурології, а саме можливості статистики та структурно-семіотичного методу в аналізі явищ традиційної культури. Метод застосовано до композиції українського рушника. Структурно-семіотичний аналіз композиції на рушнику може допомогти відрізнити обов’язкові елементи зображення від декоративних і встановити зв’язок між частинами. Нині вважають, що всі контури композиції мають однакову семантику. Але проведений аналіз показав, що однакову семантику мають орнаментальна смуга і рослинний орнамент. Інші елементи потрібні для того, щоб відділити їх від верхнього поля зображення і світового дерева. Це змушує нас переглянути прийняту на сьогодні трактовку семантики цих елементів. Викладений у статті метод може е бути застосовано для аналізу інших зображень та різних явищ традиційної та масової культури.