Abstract

На основі творчості Л. Вітгенштайна, Дж. Остіна і П. Кемпа розглядається філософський сенс переходу від логіко-семантичного аналізу мовного опосередкування людини й реальності до його прагматичних особливостей. Проаналізовано прагматичний вимір взаємозв'язку мови, мислення, комунікативного середовища й соціальної дійсності. Зазначено, що мовленнєва діяльність нерозривно пов'язана із певним культурним, соціальним та історичним контекстом, що творить мережу розмаїтих мовленнєвих ігор. Наголошено, що мовлення є дієвою силою, яка впливає на формування суспільної дійсності певної історичної спільноти.