Abstract

У статті робиться спроба інтерпретації дискурсу про модернізацію як способу саморозуміння модерну. Наголошується на важливості цього шляху, який в добу постмодерністського заперечення універсальних засобів пізнання виступає одним із небагатьох легітимних варіантів раціонального осягнення модерну. Проте аналіз декількох авторитетних концепцій у цій сфері дозволяє зробити висновок про те, що модерн є локальним культурним утворенням, експансіоністська ідеологія якого не перетворює немодерні держави на нові регіони модерну, а швидше спрямовує їх розвиток на шлях сателітів модерну