Abstract

У статті на підставі вивчення найбільш впливових парадигм сучасної католицької теології виявлено закономірні інтерпретації феномена віри. Показано, зокрема, що католицька теологія XIX - початку XXI століть розвивала метафізичну концепцію віри як згоди розсудку із тезами догматичної теології. При цьому вся наукова й філософська раціональність редукувалась до розсудкової метафізики, а щодо віри заперечувалась можливість її інтуїтивних чи персоналістичних тлумачень. Із середини XX століття цим метафізичним положенням про раціональність та віру надавалася екзистенційна інтерпретація, особливо яскраво розвинута папою Іваном Павлом II в енцикліці "Fidesetratio". Постметафізичною католицька концепція віри стає лише в межах діалогічної парадигми розуміння віри. На підставі проведеного аналізу автор доходить висновку, що, не пройшовши модернізації, домодерне метафізичне вчення католицизму про віру відразу потрапляє в горнило постметафізичного розуміння віри