Abstract

У західноєвропейській соціальній філософії та соціальній теорії осмислення повсякдення має довгу традицію. У статті аналізуються не лише наявні теорії повсякдення, але й робиться спроба вийти на метатеоретичний рівень, щоб визначити межі цих теорій та тих методів, які використовувалися для їхньої побудови. Автор статті доводить, що на часі запровадження такого дослідження повсякдення, у якому б органічно поєднувалися метатеоретичні пошуки з конкретним феноменом повсякдення, таким, яким він постає перед свідомістю звичайної людини.