Abstract

У статті розглядається проблема формування почуття святості людини як мислячої істоти загалом і жінки зокрема. Надається визначення святості як осмисленої й усвідомленої здатності людини до розумно-вольового способу життя. Доведено те, що святість є нормою і метою життєвої поведінки, що налаштовує людину на гармонію Буття, навіть в умовах руйнівних криз сучасності, в тому числі гендерних.