Abstract

В статті досліджується концепція стійкого розвитку у аспекті основних етапів її становлення та інституалізації, а також найбільш актуальних трендів її використання у якості перспективної соціальної технології. Розкивається поняття «стійкий розвиток» як особлива форма підтримання стабільного співвідношення між соціальними параметрами людства та природним середовищем його мешкання. З’ясовані проблемні зрушення та змістові новації у розумінні та інтерпретації ідей стійкого розвитку.