Стаття присвячена дослідженню впливу неоплатонічних концепцій, зокрема філософії Прокла на дискурсивний простір іранського неоплатонізму. Система Прокла, неоплатонічна діалектика, виявилася слушною для школи Йахї ас-Сухраварді. Досліджуючи «Першу філософію», Сухраварді робив спробу побудувати онтологічну концепцію на підставі неоплатонічної системи. Відтак діалектика Прокла допомагала йому примирити ісламську ортодоксію та шиїтські концепції гулат. Рецепція платонізму в рамках ілюмінативістської школи вплинула на розвиток іранської філософської думки в наступні періоди. Вона поставила дискурсивні рамки іранським філософським школам періоду Сефевідського Ренесансу XVI-XVII століть, неоплатонізм виявився основною мовою філософської (...) рефлексії іранської (шиїтської) інтелектуальної сфери протягом усього Високого Середньовіччя та Нового Часу. Крім того, вплив Сухраварді та його послідовників проявляється і в інтелектуальній традиції Османської імперії, проте ілюмінативістські традиції Високої Порти вимагають подальшого детального вивчення. Так, сувора ієрархічність онтологічної та епістемологічної системи підтверджувала складні релігійно-історичні побудови імамології шиїтів. Ланцюжки одкровення «вілаят» розглядалися в контексті неоплатонічної еманації, і однією з форм легітимації пророчого одкровення імамів була апеляція до акциденційного світла, прикордонного простору між світом ідей та світом матерії. Крім того, саме складна, багаторівнева система Прокла і Дамаскія пропонувала не тільки вертикальну орієнтацію від Вищого Первоначала до нижчих форм матерії, а й численні горизонтальні рівні, паралельні один одному, в якому кожна з іпостасей Єдиного ділиться на ряд самозавершених причетних іпостасей непричетної монадичної причини. Зберігаючи цю структуру, Сухраварді говорить про множинність самозавершених одкровень, що виходять з єдиного витоку всіх пророцтв, реальності алам ал-мітал. (shrink)

For theologians, to conceive of God in terms of light has some undeniable advantages, allowing a middle-of-the road position between the two extremes of thinking about God in terms of a purely disembodied, unfathomable, unsensible being, and of crediting Him with a body, possibly even a human body. This paper first reviews the reasons why God, in early medieval Islam, was never fully theorized in terms of light. It then proceeds to discuss light-related narratives in two major, late-medieval compilations of (...) hadiths about the afterlife, by al-Suyuti and al-Majlisi, suggesting that eschatology was the area in which God’s light continued to shine in Islam, and the backdoor through which a theology of light, in the thought of al-Suhrawardi and his followers, made a triumphant re-entry into Islamic thought. (shrink)

I discuss my long-term observation that history of science in Islamic societies is marginalized within the general history of science community as well as in the academic world of Islamic studies, Near Eastern language and civilization programs, Middle Eastern history, or the investigation of the modern Muslim world. I ask what the possible causes for this situation are and what can be done to change the bleak situation.