Several Dutch politicians have recently argued that medical voluntary euthanasia laws should be extended to include healthy elderly citizens who suffer from non-medical ‘existential suffering’. In response, some seek to show that cases of medical euthanasia are morally permissible in ways that completed life euthanasia cases are not. I provide a different, societal perspective. I argue against assessing the permissibility of individual euthanasia cases in separation of their societal context and history. An appropriate justification of euthanasia needs to be embedded (...) in a wider solidaristic response to the causes of suffering. By classifying some suffering as ‘medical’ and some as ‘non-medical’, most societies currently respond to medical conditions in importantly different ways than they do to non-medical suffering. In medical cases, countries like the Netherlands have a health care, health research and public health system to systematically assign responsibilities to address causes of medical suffering. We lack such a system for non-medical suffering among elderly citizens, which makes completed life euthanasia importantly different from euthanasia in medical cases. Because of this moral ‘responsibility gap’, focusing on the permissibility of completed life euthanasia in separation of wider societal duties to attend to possible causes is societally inappropriate. To spell out this objection in more philosophical terms, I introduce the concept of acts that are morally permissible but contextually problematic. (shrink)

When assessing institutions and social outcomes, it matters how free society is within them (‘societal freedom’). For example, does capitalism come with greater societal freedom than socialism? For such judgements, freedom theorists typically assume Individualism: societal freedom is simply the aggregate of individual freedom. However, G.A. Cohen’s well-known case provides a challenge: imagine ten prisoners are individually free to leave their prison but doing so would incarcerate the remaining nine. Assume further that no one actually leaves. If we adopt Individualism (...) plus the standard liberal view of freedom, such incarceration seems to leave societal freedom unaffected. This is an important theoretical challenge: it seems we must either reject Individualism or reject, or at least amend, the liberal view. Cohen also suggests his case, and the collective unfreedom therein, helps us capture how proletarians are unfree under capitalism. In this article, I argue that we can solve Cohen’s puzzle, if we focus on how power can reduce freedom. If we adopt the republican view of freedom, we can say that prisoners are unfree in Cohen’s case because they are dominated by the other prisoners. This solution keeps Individualism but moves beyond liberal freedom. I then also show how this individualistic framework captures proletarian unfreedom. (shrink)

Важливою характеристикою самоорганізаційної еволюції складних систем, починаючи від неорганічних, продовжуючи до органічних і завершуючи соціальними, є зростання потенціалу свободи. Ця динаміка розвитку, що набирає прискорення, продовжується в еволюції соціальних систем. Найбільш помітною названа динаміка стає у біфуркаційних періодах соціальних трансформацій. Два таких трансформаційних переходів суспільства відбулися у доцивілізаційний час. Це Когнітивна революція та Неолітична (аграрна) революція (Ю. Н. Харарі). Два інші радикальні трансформації соціуму відбулися вже після виникнення цивілізацій, які можна назвати цивілізаційними трансформаціями. Це «осьовий час» та Індустріальна революція. Аграрна (...) революція та Індустріальна революція створили матеріально-технологічні умови суттєвого нарощування свободи людини у зовнішніх її проявах. Аграрна революція сприяла виробленню достатньої кількості харчу для зростаючого населення та створенню цивілізованих форм життя. Індустріальна революція створила матеріальні засоби для достатнього життєзабезпечення та розвитку людини, збільшення ресурсу вільного часу й створення умов для свободи творчості. Індустріальна революція стала можливою у передових країнах світу, які спромоглися забезпечити низку соціально-організаційних інновацій. Н. Фергюсон такими інноваціями вважає конкуренцію, науку, власність, медицину, споживання, працю. Решта світу швидше засвоює технологічні результати та переваги більш прогресивного способу життя, однак дещо повільніше оволодіває людськими якостями та відповідними інноваційними суспільними відносинами, необхідними для створення зазначених людиновимірних досягнень цивілізації. С. Пінкер засвідчує, що решта світу у найважливіших соціальних і економічних показниках наздоганяє високоцивілізовані країни у темпах значно вищих, ніж останні розвивалися у період від початку Індустріальної революції, створюючи умови для подальшої вільної самореалізації людини. Когнітивна революція та, особливо, «осьовий час» створили рефлексивний духовно-культурний інструментарій для розширення горизонтів свободи людини на внутрішньому її плані – у сфері свідомості. Наразі у світі на глобальному рівні відбувається цивілізаційна трансформація, що співвимірна із зазначеними вище. Ця трансформація відбувається як на зовнішньому плані – у сфері технологій, так і у внутрішньому – у сфері свідомості. Останнє полягає у формуванні інституціоналізованої рефлексії другого порядку – цілеспрямованим управлінням рефлексивними процесами, нарощуванням їх ієрархічної складності та підвищенням їх ефективності. (shrink)

In P v Cheshire West, Lady Hale stated that an act that would deprive an able-bodied or able-minded person of their liberty would do the same to a mentally or physically disabled person. Throughout the judgement, there is no definition of what liberty is, which makes defining an act that would deprive a person of it difficult. Ideas of liberty are described in terms of political liberty within a society, the state of being free from external influence and individual autonomy. (...) This essay explores various philosophical ideas of liberty and what a legitimate constraint of liberty is. It will be argued that defining liberty in terms external influence from other human agents undermines the impact of natural inability on a person’s ability to fulfil their intrinsic desires—a true constraint of liberty is any which prohibits a person from acting in the way they desire. If liberty is not the same for all, it follows that a deprivation of liberty differs between different agents. Although the government must protect personal liberty, it is important to recognise that an act that may deprive an able-bodied or minded person of their liberty, may in fact promote the liberty of a disabled persons. It will be argued that acts that allow a disabled person to act out desires that they ordinarily would not be able to perform, do not deprive them of their liberty. (shrink)

Politics, Philosophy & Economics, Volume 21, Issue 2, Page 228-244, May 2022. Private property rights involve coercion against non-owners in their enforcement. As critics of private property point out, this coercion involves a restriction on freedom. Sometimes, such critics suggest that collective property expands rights of access, and therefore expands freedom relative to private property. Does this follow? This paper argues no. To make this argument, I look at two particular forms of collective property: open-access commons and closed-access communes. Both (...) may give rise to potential threats to freedom. This does not mean that collective property never expands freedom relative to private property. It only means we cannot infer from the fact that collective property rules extend rights of access that collective property expands freedom. The upshot is a need to pay more attention to how different property rights work in practice. (shrink)