The present paper aims to discuss how the Socratic method oper­ates with Euthyphro inside the Euthyphro. The first part of the article focuses on the character’s description, upon which it moves to analyz­ing the very method itself not only in terms of its argumentative form but also in terms of its psychological and social aspects. Euthyphro is shown to have been a supporter of religion that was entirely incapable of living up to the religious ideals that he so confidently advocated (...) for. Through his portrayal of Socrates’ refutation of Euthyphro, Plato seeks not only to redeem his teacher but also to criticize the then society. When describing the Socratic method, the present paper proposes to view it with a “calm distance” on the grounds of the fact that the distinc­tive feature of the method consists in creating an emotional distance between Socrates and Euthyphro. The purpose of such a strategy is to make Euthyphro realize the weakness of his position and embrace the purification through the socratic elenchos. (shrink)

Стаття присвячена розгляду метафізичних підстав етики добра. У якості феномена, природа якого є трансцендентною, добро розкриває себе в двох проективних оптиках. Йдеться з одного боку, про онтологічні аспекти етики добра, що виступає як модус спільного буття. З іншого, про релевантність доброчинної природи людини принципам етики добра. Таким чином, добро складає основу, вихідний операційний модус спів-буття. Феномен володіє об’єктивними властивостями і універсальним характером. Іншими словами, добро складає умову, природу порядку самого буття. Цю логіку простежує вже Сократ, ототожнюючи благо, знання і чесноти. (...) Набуваючи статус знання сущого, реального – Істини, яка відкриває людині суть її призначення, вдосконалює і перетворює її особистість, добро-благо є живе знання. Йдеться про духовні знаннях, що відкриваються людині, що пізнає в процесі освоєння навколишнього світу, наповнюють її змістом, надають унікальності. Тобто це живе знання, спрямоване на вдосконалення образу, його духовний розвиток, зростання. А, отже, проекція знання-блага на рівень соціуму виступає механізмом організації та підтримки соціального порядку. Пізнаючи через соціальний контекст етичні принципи добра, людина осягає закони духовного порядку, невід’ємною частиною якого він є, усвідомлює себе реального, унікального, знаходить зв’язок з дійсністю. Реіфікація даних принципів в культурних Універсал відкриває людині навколишній світ як єдиний Цілого, невід’ємною частиною якого є і він сам. За допомогою експлікації смислів, культура «вводить» особистість в складене раніше символіко-комунікативний простір, формуючи здатність до розуміння, з повідомленням, з-участі, в цілому формує орієнтацію на спільність, цілісність соціальних відносин. Саме в цій перспективі відкриває себе питання благополуччя як принципу влади духовних знань, що реалізується у відповідності людини принципам етики добра. (shrink)

In this essay I revise, based on the notion of the ‘enlightened ruler’ or mingzhu and his critique of the literati of his time, the common belief that Han Fei was an amoralist and an advocate of tyranny. Instead, I will argue that his writings are dedicated to advising those who ought to rule in order to achieve the goal of a peaceful and stable society framed by laws in accordance with the dao.

This book is a quest for the real Plato, forever hiding behind the veil of drama. The quest, as the subtitle indicates, is Cartesian in that it looks for Plato independently of the prevailing paradigms on where we are supposed to find him. The result of the quest is a complete pedagogical platform on Plato. This does not mean that the book leaves nothing out, covering all the dialogues and all the themes, but that it provides the full intellectual apparatus (...) for doing just that. It consists of two parts. The first is a general orientation in three chapters, one each pertaining to the life, thought, and works of Plato. The second is a dialogic companion covering the four dialogues built around the last days of Socrates, with a separate chapter devoted to each: Euthyphro, Apology, Crito, and Phaedo. (shrink)