Метою статті є з'ясування потенціалу ідей англо-американської філософії кінця XIX – початку XX століття для розвитку змістовної комунікації. Увагу зосереджено на філософських ідеях, які утверджують еволюційну роль продуманої людської дії і багатогранне розуміння особистості. Доречною є та філософська теорія, що підкріплює практику і відповідає запитам досвіду. Людина конструює власну ідентичність і прагне бути активним співтворцем суспільного дискурсу, який повсякчас перебуває у стані перебудови. Сенс взаємодії виникає завдяки орієнтації у складній множині індивідуальних перспектив, що функціонують у вимірі значень, які фіксують факти (...) сприйняття й уможливлюють визначення значущих елементів у комунікативному мереживі людських справ, намірів, бажань. Реальність урізноманітнюється, її практичні і смислові тенденції набувають нового чи альтернативного спрямування. Людей вирізняє спроможність породжувати нетривіальні пристосувальні реакції. Відтак формат суспільної взаємодії повинен сприяти передаванню неповторного досвіду особистості близькому оточенню. Принципово пам’ятати, що життєвий сенс більшості висловлювань резонує у конкретиці обставин часу, місця, справжньої та надуманої повноти досвіду. Усвідомлення абстрактності власних поглядів і відчуття дистанції до складного розмаїття явищ є необхідними формами налаштування притомної свідомості. У статті відзначено, що символічним центром будь-якої значущої суспільної практики є особа людини. Виразний рельєф цього багатогранного явища утворюють особливості мови, самоусвідомлення, здатність змінюватися, напрацьовувати переконання, відчувати налаштованість. Спільний світ є проєктом активних особистостей, до його створення вони долучаються крізь власний розвиток і обмін ідеями. Що світ людини багатший і різноманітніший, то щораз більше в ньому виникає конкретних можливостей для подальшого самовдосконалення. Навчитися помічати конструктивну дію інтелекту, його звички і вміння, ритми його активності – мета, яка вимальовується у світлі прочитання класичних і сучасних творів, присвячених філософсько-комунікативній тематиці. (shrink)

In the summer of 2019, the Cavell family, acting as literary executors of Stanley Cavell's estate, designated Eric Ritter to organize and catalogue the masses of books and documents and papers with which Cavell had filled his study. In the process, Ritter found a surprising amount of unpublished work and presents some of it here for the first time. Building on the archival work as well as on recent scholarship, this article presents Cavell's conception of philosophy as the public expression (...) of moral perfectionist practice, for which writing is catalyst, medium, and result. The article then enumerates some consequences that follow from this conception, especially a certain relation of philosophy to the arts and to a notion of philosophical pluralism. It also suggests that key themes in Cavell's work already converse implicitly with ongoing debates about “American Philosophy” and have great potential to do so more explicitly. (shrink)

In this paper, I confront various conceptions of meaning and articulate them to anthropological styles of thought: W.V. Quine’s thesis of the indeterminacy of translation, Wittgenstein’s conception of meaning as use, Cavell’s philosophy of ordinary language, of ‘what we say’; Barbara Cassin’s Dictionary of Untranslatables where I approached English terms as inherently untranslatable; attention to details and to human vulnerability through the ‘textures of the ordinary’ Veena Das teaches us to observe. All these approaches to meaning as agency, vs. meaning (...) as a determined entity shared and expressed by different languages, lead to renew our concept of the global. (shrink)

This article explores Stanley Cavell’s ordinary aesthetics through a close reading of one passage inThe Claim of Reason. This close reading leads to the suggestion that educating our aesthetic sense and responsiveness has ethical implications, especially as these relate to the mental health crisis in schools. The article draws implications for individuals in caring relationships with young people, suggesting that Cavell’s thinking on ordinary aesthetics is a powerful tool in our time.