Аналізується феномен повсякденного смислотворення у його нерозривному та сутнісному зв’язку з гетерогенним, інтерсуб’єктивним та практично орієнтованим повсякденним модусом людського буття. На підставі критичного розгляду концепції П. Бурдьє зроблено висновок про неможливість розуміння габітусу та його функціонування виключно через «структуралістські» ідеї, «суб’єктивності» символічного поля та їхньої «жорсткої» бінарної структури. Здійснено спробу експлікації проблеми «темпоральної» та перформативної природи як габітусу, так і процесу смислотворення.